В КРАЇНІ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ

Дійові особи: Петрик, Аварія, Світлофор, Знаки.

( На стіні плакати з правилами  дорожнього руху,   дорожні знаки,   макет   світлофора.   Петрик виїжджає на самокаті).

Петрик.

Ой, набридло ж мені, набридло

Пішки все ходити,

Самокат я змайстрував

І буду на ньому летіти.

З гірки мчиться, мчиться

Сам мій самокат.

Аварія (із-за рогу). А якщо зумієш за машину причепитися — він і вгору їхати рад.

Петрик. Хто це? (Озирається навкру­ги).

Аварія (виходить).

Я з порушниками дружу,

Біди їм, які хочеш, находжу.

Я багато погуляла —

Побачила світ.

Накоїла я чимало бід.

Петрик. Ви щось сказали, бабусю?

Аварія. Я? А... Так-так! Який хороший хлопчик! (До глядачів). Жаль, що ще не перебинтований. (До Петрика) Я говорила, що ти дуже гарно їздиш. Молодець! (Стрибнула на самокат і кричить). Давай! Давай поперек вулиці! Давай! (Падають).

Петрик. Та хто Ви така?

Аварія. Я! Ніби не знає! Сміливий, спритний — справжній порушник. Давай руку! Ми з тобою друзі. Ходімо зі мною. Зі мною ти не пропадеш.

Петрик. З вами? Та через Вас ледь у аварію не потра­пив. А... Так... Ви... Як я зразу не збагнув! Аварія!!!

Аварія. Так!

Петрик. Я не піду з вами.

Аварія. Ну, добре, до скорої зустрічі. (Заходить знак «В'їзд заборонено»). Знак. Ну що, Петрику, хороша бабуся? А ти ж з нею ледь не подружився. Петрик. Ой, де це я? У мене тут немає друзів. Знак. Це ти дарма.

Петрик. Згадав, вас я бачив у нас на воротах, щоб ма­шини у двір не заїжджали.

Знак. Так, так, уже 20 років, 3 місяці, 4 дні вишу, навіть заіржавів.

А це твої вірні друзі.

(Наближаються знаки).

Петрик. Мої?

Знак «Інші небезпеки». Що я вам говорив? Що? Він навіть не знає, як нас звуть.

Петрик. Взагалі я вас десь бачив. Тільки не згадаю де.

Знак. Браво! Браво! Чому ти так втікав від свого будин­ку? Чому нас не слухаєш? їхав на самокаті по проїжджій частині вулиці. Зв'язався з цією старою. Запам'ятай, тебе не можна випускати на вулицю. Ти небезпечний для ото­чуючих.

Петрик. А де це я, можна дізнатися?

Світлофор:

Зелений. Можна.

Червоний. Не можна.

Жовтий. Можна — не можна.

Петрик. Нічого не розумію. Я... Я зрозумів. Ви — світлофор.

Знак «Обережно — діти!». А ти знаєш, як нас звуть?

Знак «Рух на велосипедах заборонено». Адже і у нас іме­на є. І ми хочемо стати твоїми друзями.

Петрик. Хто ж мене навчить?

Світлофор:

Червоний.

Дивлюсь червоним оком —

Велю зупинитись я.

Жовтий.

А блисне жовте око —

Іти не поспішай.

Зелений.

Увага — і зелений

Привітно замигтів.

Він колір найдобріший,

Щасливої путі!

Світлофор. Ходімо зі мною, Петрику.

Петрик. А знаків дуже багато?

Світлофор. Та десь близько сотні. Є попереджувальні знаки, є заборонні, є наказові, а є навіть знаки сервісу. З деякими з них ти зараз познайомишся.

А зараз, Петрику, дивися. Цей знак для пішохода дуже важливий.

Знак «Пішохідний перехід».

У міські наші нетрі

Заскочили чудо-зебри.

Петрик. Знаю, знаю. Це пішохідний перехід.

Знак.

Проходь же обережно,

Свій кожен крок узгодь.

І тільки там, де можна,

І тільки там, де можна,

Ти вулицю уважно переходь.

Петрик. Я все зрозумів.

Світлофор. Ходімо далі, Петрику. І запам'ятай:

І проспекти, і бульвари — Всі шумливі в наші дні, Ти проходь по тротуару Лиш по правій стороні.

Петрик. Подивіться, з отим знаком, де на трикутнику зображені діти, я вже знайомий.

Знак «Обережно — діти!». Молодець, Петрику. Я — по­переджувальний знак «Діти». Мене установлюють біля шкіл, дитсадків, дитячих парків. Водії і пішоходи тут по­винні бути особливо обережні. Зрозумів, Петрику?

Петрик. Так. Дякую.

Світлофор. Ходімо, Петрику.

Зверни увагу на заборонний знак «Рух на велосипедах заборонено».

Петрик. Я вже знайомий з цим знаком.

Знак. Я дуже радий, Петрику, що ти запам'ятав мене. (Світлофор з Петриком підходять до парку).

Петрик. Подивіться, он на знакові зображений велоси­пед.

Знак «Велосипедна доріжка». Добрий день, хлопчику. Який ти уважний. Я вказівний знак і показую, що тут ве­лосипедна доріжка. І запам'ятай, що на велосипедах по вулицях дозволяється їздити лише тим, кому виповнило­ся 14 років. (Підходять інші, відомі вже Петрику знаки).

Знаки. З нами дуже легко подружитися, і ми дуже вірні друзі, якщо нас не забувають. Ми ніколи не залишаємо своїх друзів: ні в дощ, ні в сніг, ні в мороз, в спеку, навіть в туман. Ніколи! (Підкрадається Аварія).

Аварія.

Іди, іди до мене, хлопчику.

Я з порушниками дружу,

Біди їм, які хочеш, находжу.

Я багато погуляла —

Побачила світ.

Накоїла я чимало бід.

Петрик.

Я більше не порушник.

І з вами знатися не буду.

Знаки. Браво, Петрику! Молодець!

(до Аварії). А Ви йдіть звідси. Ви тут зайва.

Аварія. Ох, вредні які! Скрізь улізуть! Із само­го ранку жодного порушника. Поговорити і то ні з ким.

Іду, Іду, але ви ще почуєте про мене...

Петрик (підходить до Світлофора і знаків). Ви мої справжні друзі. Спасибі вам всім, спасибі. До побачення.

Знаки. До побачення, Петрику. До зустрічі.