Прощай, початкова школа.

1-й гінець.

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте.

Залу святкового не проминайте.

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в останній раз,

Щоб наших учнів привітати

І провести у п'ятий клас.

2-й гінець.

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для них.

Тож щирими оплесками

Зустрічайте наших випускників.

(Під музику «Шкільні роки» діти заходять до залу).

1-й гінець.

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в зал.

Це воно, напевно знає,

Що сьогодні свято в нас.

2-й гінець.

На веснянім видноколі

Зайнялась зоря.

Свято в школі!

Свято в школі!

Випускний початковий бал!

Ведуча.

Дорогі діти! Шановні наші батьки і вчителі! Сьогодні ми всі трохи хвилюємося, бо у нас незвичайний день — прощання з початковою школою.

Швидко промайнули літа, і ось ми зібралися на наше останнє родинне свято в початковій школі. Сумне воно і радісне. Сумне тому, що діти залишають вас, дорогі рід­ненькі вчителі, а радісне тому, що піднімаються випуск­ники ще на одну сходинку — переходять до п'ятого класу.

Сьогодні на святі присутні ті, хто допомагав вам, діти, підніматися до цієї сходинки протягом чотирьох років. Тож зустрічайте їх оплесками. (Ведуча представляє вчи­телів, вихователів, завуча і директора). А також наші любі батьки.

(Дзвенить шкільний дзвінок).

1-й учень.

День сьогодні такий незвичайний,

Сонце встало, умите в росі.

Скликав в школу нас дзвоник останній.

Ми на свято зібрались усі.

2-й учень.

Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок

З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.

Певно, сумує наш рідний дзвінок,

Що вже не покличе сюди на урок.

3-й учень.

Разом з дзвіночком сумуємо й ми —

Всі ми здружились, зріднілися ми.

Якось незвично, що вже на урок

Наш 4-Б не покличе дзвінок.

Ведуча.

Всіх чотирикласників вітаємо

З останнім дзвоником шкільним.

Щастя всім ми вам бажаємо,

Веселим, гарним, молодим.

(Пісня «Школа рідна»).

Ведуча.

Ось і закінчився перший, мабуть, найважчий і найвідповідальніший етап навчання. Чотири роки ви піднімалися сходинками країни Знань все вище і вище...

(Невеличка пауза, звучить швидка музика, четверо дітей обступили «машину часу», імітують рухами роботу біля неї. В цей час вони промовляють: «Швидше!», «Ще один гвіздок!», «Тримай!», «Зажимай!»).

Ведуча.

 І щоб піднятися вище, до другого етапу навчан­ня, до 5 класу, вони створили...

Діти (разом). «Машину часу!».

(Показують руками на неї).

1-а дитина. Ми вклали в неї:

2-а дитина. Розум.

3-я дитина. Знання.

4-а дитина. Силу.

1-а дитина. Творчість.

2-а дитина. Дружбу.

3-я дитина. Повагу.

4-а дитина. Любов.

Ведуча. Давайте перевіримо, як вона працює. До запус­ку у 5 клас готові?

(Так)

Пристібнули ремені. Рахуємо (4, 3, 2, 1.) Пуск!

(Звучать звуки поломки. Чути бій годинника. Стрілка по­казує на 1-й клас).

Ведуча (сміється тихенько).

Мабуть, перевантажилась від знань.

(Звучить весела музика).

Сценка.

(Батько читає газету, а мати — книжку. Заходить син).

— Тату, а чому іде дощ?

—  Підеш до школи, дізнаєшся.

— Тату, а в Баби Яги є бабенятка?

—  Звідки я можу знати?

—  Тату, а на що коняці коси на плечах?

—  Запитай у коняки.

— Тату, а мотоцикли не люблять цукерки?

—  Не знаю, я їх не запитував.

—   Мамо, наші всі будуть на затемнення дивитися. Можна і я піду з ними?

—  Можна, іди, тільки не підходь близько.

Батьки (разом). От вже непосидюче (руками беруться за голову). Хоч би швидше до школи відправити.

(Пісня «Мама двері відчиня...».

Звучить музика пісні «Вчать у школі». Заходять дві ви­пускниці, тримаючи за руки четверо першачків).

1-а випускниця.

Чотири роки, мов на хмарі, пронеслись.

Маленькими були ми всі колись.

Покинули ми дитсадок,

Прибули до школи на урок,

Чотири, чотири роки тому.

2-а випускниця.

Радості такої

Не було ніколи.

Чотири роки тому

Ми вперше йшли до школи.

1-й першокласник.

Вересень, стежка до школи,

Дзвонить веселий дзвінок,

 І через луг, через поле

Сонце спішить на урок.

2-й першокласник.

Сміх навкруги розсипає

Дружна учнівська сім'я.

Нас біля школи стрічає

Вчителька перша моя.

3-й першокласник.

Засипала тоді осінь

Кленовим намистом.

До школи нас запрошував

Дзвінок голосисто.

4-й першокласник.

Стрічку заплітали,

Форму одягали.

На новім портфелі

Тепле сонце грало.

(Звучить музика пісні «Вчать у школі», першачки вихо­дять із залу).

«ЯК МИКОЛА ЗБИРАВСЯ ДО ШКОЛИ»

(Смішинка)

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М'яч, перо, граблі, подушку,

На обід м'яку ватрушку,

Два ведмедики, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

Ще й географічну карту,

Трактора, машину, мило,

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку: —

А чи все поклав у сумку?

СМІШИНКА «12 РОКІВ»

(Батько і мати сидять задоволені, читають. Заходить засмучений син і кидає портфеля).

Мати. Синку, що сталося? Чому ти такий засмучений?

Батько. Хто ж тобі посмів зіпсувати свято 1-го Вересня?

Син. Свято? Нічого собі — свято! Чого ж ви не попере­дили мене, що це не на день, а на 12 років! І що можна вчити 12 років?

(Пісня «Вчать у школі»).

Ведуча.

Літера перша і перше слово,

Перша тривога і перша оцінка,

З книгою перша серйозна розмова,

Читати навчився наш дружний клас,

Настала пора перейти у 2-й клас.

(Чути бій годинника. Стрілка показує на 2-й клас).

1-й учень.

Сьогодні другокласник я.

Мій день неначе дивень.

Тому від серця щирого

Усім гукну: «Добридень!».

2-й учень.

Дошка, крейда, мапи

Разом з нами перейшли.

Трішки стали вищі парти —

Разом з нами підросли.

3-й учень.

Як з учителькою бути?

Чи покине усіх нас?

Ні, ми свою вчительку

Переводим в другий клас.

(Пісня «Найперша вчителька»).

Ведуча.

На уроках математики ви навчилися розв'язува­ти різні цікаві задачі, приклади. Побували в країні Дода­вання і Віднімання, Множення. Подорожували дорогами Рівнянь і Нерівностей. А чи пам'ятаєте, скільки вас було на початку 2-го класу? (24) А скільки серед вас було хлопчиків? (17)

Ведуча.

Хлопчаки усі швиденькі

І рухливі, і міткі.

Ви були такі маленькі,

А ось виросли які!

А про перші ваші кроки

І круті стежинки,

Нагадують вам, напевно,

Веселі смішинки.

ВЕСЕЛІ СМІШИНКИ

(Розповідають дівчата).

1-а дівчинка. Руслан все ніяк не міг звикнути, що на уроці не співають, і тому, мугикаючи, наспівував веселі мелодії.

2-а дівчинка. А як ми вчилися, знаєте? Наприклад, Женя рахував на пальцях, ховаючи руки під парту.

3-я дівчинка. Паша твердить, що перерва втричі біль­ша від уроку, бо встига Андрій за неї купу справ зробить нівроку.

4-а дівчинка.

За перерву Данило встиг

Насмішити в класі всіх,

Ще й на Вові покататись,

Десь залізти встиг у фарби.

5-а дівчинка.

До буфету він помчав.

Раптом дзвоник на урок.

Та в Сашка спокійні нерви,

Бо урок мине за мить,

Ну, а потім знов перерва,

Встигне булочку купить.

6-а дівчинка.

Паші в класі не сидиться.

Непосиді б все крутиться,

То щипа свою сусідку,

То поглядує навкруг.

7-а дівчинка.

Непосида Сергійко на стільці гойдався.

Перший раз гойднувся і перевернувся,

Другий раз гойднувся, теж перевернувся.

З того часу Сергійко більше не гойдався.

8-а дівчинка. Бажаємо всім радості багато. Чути бій годинника. Стрілка показує на 3-й клас).

Ведуча.

Пройшов перший рік і другий,

Вже третій наступив.

Здається, всього навчились

Маленькі школярі.

(Розповідають хлопці).

1-й хлопець.

Головний у нас урок був —

Урок фізкультури,

Тому й виросли ми дужі,

В нас міцні фігури.

2-й хлопець.

Б'ють тепер батьки тривогу.

Де взуття велике взять,

Щоб взути козакам ноги

В туфлі № 35?

3-й хлопець.

А дівчата, а дівчата,

Як з журналу мод зійшли.

В першім класі на початку

Не такі вони були.

4-й хлопець.

Уроки ми свої учили

Із групою і вдома.

А в третім класі — на перервах,

Усім ця річ відома.

5-й хлопець.

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

Та такого не було,

Щоб робив це хтось назло.

6-й учень.

Дуже просимо простити

Нам маленькі ці грішки.

Ми правдиво будем жити

І трудитись так, як ви.

(Пісня «Непосида». Чути бій годинника. Стрілка показує на 4-й клас).

1-й учень.

Пам'ятає кожен з нас,

Як прийшли ми в 1-й клас.

Заводила вчителька

Кожного за руку в клас.

Ведуча.

Перша вчителька! Багато пов'язано з цією дорогою і близькою серцю людиною, її, як матір, ніколи не забувайте, перед нею ви завжди у боргу. Це вона навчила писати вас перші слова «мама», «Україна», навчи­ла жити і боротися, трудитися і люби­ти.

Це вона навчила вас читати слова, невмілою рукою виводити перші літе­ри, навчила любити рідну Україну, поважати і шанувати батьків, не крив­дити менших, бути справедливими і чесними в житті.

2-й учень.

Учителько перша!

Зібралися нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі.

За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині

Ти частку душі залишила навік.

3-й учень.

Є вірні в мене друзі

І люба є рідня.

Одначе наймиліша —

Це вчителька моя.

4-й учень.

Ви навчали багатьох

І синочків, і дочок.

Та таких, як ми, розумних,

Не було в вас діточок.

5-й учень.

Пробачте нас за двійки і за трійки,

Які отримували ми не раз.

Та обіцяємо: будемо вчитись на 12,

Щоб не підвести і не осоромить вас.

6-й учень.

Пробачте за недоспанії ночі,

Які над зошитами вдома провели,

За те, що нервів стільки з'їли з нами,

Щоб ми писать і рахувать змогли.

7-й учень.

Сьогодні ми прощаємося з вами,

І більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інша мама,

Щоб за неправильнії вчинки посварить.

8-й учень.

Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відкриєте не ви,

Що вже не скажете: «Добридень, діти.

Ой, як за літо всі ви підросли!».

9-й учень.

Вам до землі вклоняємося ми

За любов, за турботу горіння.

Ми дорослими станем людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

10-й учень.

Ні, ми в житті вас не забудем

І пам'ятати завжди будем,

І слово, і усмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву.

І ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали,

За все ми вдячні вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике! (Разом).

(Пісня «Вчителько перша»).

Ведуча.

Тато і мама — це найперші вихователі, бо ж во­ни з вами з самого раннього дитинства і до самої ста­рості. Вони завжди поруч з вами крокували з класу в клас,'допомагали вам і порадою, і словом. Виховували вас чемними, добрими, справедливими людьми.

1-й учень.

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати хочем від душі.

Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

2-й учень.

Без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла?

3-й учень.

Якщо міцне коріння є у дуба,

Його не вирвуть бурі, злі вітри,

Запам'ятай, моя дитино люба,

Що ти стоїш на батьківській землі.

4-й учень.

Ось тут твої батьки стежки топтали,

А ти — тоненький паросток від них.

Вони міцне коріння, силу мали,

Любили працю, мову, жарти, сміх.

5-й учень.

За те, що раненько вставали,

За те, що до школи водили,

За те, що втоми ніколи не знали,

Палке вам, велике спасибі! (Разом).

(Пісня «Родина»).

Ведуча. Слово надається батькам. (Виступ батьків).

1-й учень.

Вважали ми, що наша завуч строга,

Але сьогодні в довгу путь-дорогу,

Хвилюючись в цей теплий час,

Як мати, виряджає нас.

2-й учень.

Шановна Лариса Володимирівна дозвольте рапорт зда­ти (учень читає):

1.  Оволодівши грамотою всі учні перейшли до 5-го класу.

2.  Вивчили українську і англійську мови.

3.  Учнями перечитано, недочитано, зачита­но до дірок 600 художніх книжок.

4.  Списано, переписано, недописано в зо­шитах багато десятків сторінок.

5.  Зароблено тисячі відмінних оцінок і не скажемо, скільки двійок.

6.  Загублено 20 поганих звичок, 145 ручок і 220 олівців. Зламано і відремонтовано 10 стільців.

7.  На території школи розбито 2 дверей і 3 шибки.

Рапорт зданий. 4-Б клас.

Ведуча. Слово надається завучу...

(Звернення до нового класоводу).

3-й учень.

Шановна вчителько нова!

За нас ви будьте певні.

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні.

4-й учень.

Ми будемо вчитись на 12,

Із поведінкою буде все гаразд.

Та ви прийміть нас із любов'ю

І заведіть у 5-й, старший клас.

5-й учень.,

Для нас ще буде школа і навчання,

І вересень ще скличе на поріг.

Та з класом цим прийшла пора прощання

І перед нами безліч є доріг.

6-й учень.

Сьогодні радісно і сумно нині,

Скликаєм дяку вчительці, батькам.

(Разом).

Ми український цвіт,

ми — діти України,

І будемо трудитись, вірте нам!

(Звучить музика пісні «Шкільні роки»).